Пам 'ять святого священномученика Маркеллина

Папа Маркелін вступив на престол під час правління Діоклітіана і Максиміана після смерті святішого папи Кая [Кая керував Римською Церквою з 283 року.

296 р.), під час жорстокого переслідування християн, коли протягом тридцяти днів в Римі було знищено після різноманітних мук сімнадцять тисяч християн обох статей.

Але, побоюючись жорстоких мук, він запалював пахочу на ідолоподобному вівтарі і приніс жертву Весті і Ізіді [Веста або Гестия - богиня, яка вважалася у стародавніх римлян і греків покровительницею сімейного вогнища і жертвоприносної вогню].

У Римі в честь богині Вести був побудований храм у рощу на схилі Палатинського пагорба.

У цьому храмі розміщувався жертовник, на якому постійно горяв вогонь, який підтримували священики богині - весталки. Головне свято в честь богині Вести відправлялося в Рим у червні місяця.

Після цього, повернувшись додому, Маркелін гірко плакав і плакав, як колись Апостол Петро, який відрекся від Христа (Мф.26:75).

Маркелін почав обличати і показувати себе тому, що, хоча багато інших зміцнив у вірі і спонукав до мученицького подвигу, все ж сам відпав від віри в найганебніший спосіб.

У той час в місті Синуессе в Кампанії [Кампанія - місцевість в стародавній Італії, обмежена на заході Лаціумом, на півночі Самніумом, на сході Луканією, на півдні Тирренським морем.

У цій італійській області вперше почали ливати (з VIII ст.) дзвони, чому вони в церковному уставі і називаються кампаніями.] , відбувався помісний церковний собор [Цей Собор відбувався близько 300 р.] , на який зібралися багато єпископів і пресвитерів, всього в кількості сто вісімдесят осіб.

На цей собор прибув і Маркелін. Одягнувшись у волосяний руб, покинув попел головою з розбитим серцем, він увійшов до собору до батьків і, стоячи перед ними як обвинувачений, відкрито перед усіма зізнався у своєму гріху. Виливши горькі сльози, він просив від чесних батьків суд над собою.

Ти сам себе засуджуй, що з твоїх уст вийшов гріх, а твоїми устами буде винесено також осуду. Ми знаємо, що і святий Петро через страх зрекся Христа, але після горького покаяння свого гріха знову отримав ласку свого Господа.

Тоді Маркелін висунув собі наступний вирок: "Я визнаю себе позбавленим священного звання, якого я недостойний. Тому нехай після моєї смерті моє тіло не буде передано звичайному похованню, а кинутиме на їжу собакам. Проклятий той, хто наважиться поховати його.

Повернувшись потім до Риму після закінчення соборних засідань, Маркелін, взявши дорогоцінну одяг, яку отримав від Діоклітіана, відправився до останнього і, кинувши перед ним одяг, викрив його, засудив його фальшивих богів, а себе назвав тяжким грішником, причому горко заплакав.

І ось блаженний Маркелін був привезено разом з трьома християнами - Клавдієм, Кірином і Антоніном за місто для обезголовлення. За ним слідував пресвітер Маркель, який зайняв за ним папський престол.

Зателефонувши йому, мученик Христа Маркелін закликав його залишатися твердим у вірі, а також сказав про своє тіло, щоб ніхто не наважився поховати його в землю, а кинути його собакам:

Він сказав: "Я не гідний того, щоб мене поховали, я не гідний того, щоб мене взяла земля, бо я відрекся від Господа, Творця неба і землі.

Коли вони прибули на місце страти, святий мученик Маркелін наполегливо молився Господу Христу, що приймає покаявшихся грішників, і охоче віддав свій вий на перерізання і помер за Христа, якого спочатку відкинув через страх мук [Скончення святого папи Маркеліна відбулося близько 300 року].

Разом з ним були обезголовлені і згаданы три чоловіки Клавдій, Кіринин і Антоніан, і їхні тіла були кинуті непохороними на дорозі.

Проте, через кілька днів, віруючі, взявши тіла Клаудія, Кірину і Антоніна вночі, - поховали їх, а тіло Маркеліна ніхто не зумів взяти і поховати, бо він дав закляття не передавати тіло його поховання. І лежало чесне тіло мученика Христа на дорозі в далі.

тридцять шість днів.

Після цього ж часу новопризначеному папі Маркелю з'явився святий апостол Петро і сказав: "Чому ти до цього часу не передав поховання тіла Маркеліна?" - "Я боюся його присяги", - відповів Маркель, - бо він дав закляття не ховати його тіла.

"Чи ти не пам'ятаєш, - сказав апостол, - що написано: "Хто смирює себе, той буде піднесено"? (Луки 18:14) Тож йди і поховай його тіло з честю". Тоді папа Маркелл взяв чесні останки мученика і поховали їх у могилі Прискилли, яка знаходиться на Саларійській дорозі.

Так помер святий мученик Папа Маркелін, залишивши приклад покаяння для багатьох, які в той час впали в подібний гріх (бо тоді багато відкинули Христа через страх перед муками).

У той же день пам'ять святого мученика Феодота Анкирського, перерізаного мечем у 303 році (єго життя см. під 18-м травня).