Пам 'ять преподобного батька нашого Давида Селунського

Блаженний Давид народився у країні східної і, як світлоносяча зірка, освітлював весь світ: практикуючи утримання від юних років, він з'явився перед людьми як ангел у тілі.

По своєму торговому обороту і багатству він був одним з найважливіших міст Візантійської імперії.

В даний час це місто, під назвою Салоніки, після Константинополя перший торговий місто Європейської Туреччини, з дуже численним населенням.] в трьох кілометрах від нього, святий Давид побудував собі намету під міндалевим деревом; тут, як пташка доброголосна, він заспокоїв всіх, що приходять до нього багатокорисливими словами.

Його розум завжди прагнув до божественної висоти: завдяки цьому він збагатився даром чудотворства і став світловим стовпом церкви, просвічуючи всіх своїми чудотворними знаками. Мужесно переносивши холод, то сильну спеку, він став ніби безстрашним. І оскільки він погасив у собі вогонь плотських бажання, його не міг спалити і вічний вогонь.

Однажды він взяв у руки розплавлені вугілля і, поклавши на них фімиам, опинився перед царем і палив на ньому, причому його руки не постраждали від вогню, побачивши це, цар здивувався і поклонився угодному Богові на ногах.

Давид близько 540 р., під час правління Юстиніана і Феодора.] , Кого він любив з юності. Кондак, голос 1: Сад присноцвіту, доброзичливих плодів приносить, з'явився еси на саду дерево, як благопесняна пташка: рай же паче, дерево життя Господнє в твої серця приймаємо, як виростили богомудрі, їм годуючи нас благодаттю: пристойно молитися за нас Давиду усю блаженність.

У той же день пам'ять святого батька нашого Діонісія, архієпископа Суздальського, який помер у 1384 році.