Пам'ять святого Севіра
У країні Тудер [Ця місцевість знаходилася в середній Італії, у провінції Валерія, між горами Реате і Аметеріум.] між двома горами, у долині, що називається Інтероклея, була церква Пресвятої Власниці нашої Богородиці і Приснодеви Марії.
Один з них захворів і був на межі смерті, і послав до нього посланців, щоб він приступив до нього і зізнався перед смертю.
Але коли він побачив, що ще багато косяків залишилося, він хотів ще трохи почекати, щоб зібрати те, що залишилося. Коли він закінчив свою роботу, він пішов до хворого. По дорозі його зустріли ті, хто був у хворого, і сказали йому: "Батько, чому ти затримуєшся? Не трудись більше, тому що чоловік помер".
Він підійшов до будинку, де лежав мертвий, і, плачучи, збивав голову на землі, і всі, хто був там, думали, що він мертвий.
"Де ти був? І як твоя душа, розлучена з тілом, повернулася до нього знову?" Він відповів: "Деякі єфіопці, дуже жахливі і горді, з яких з носових ніс і вух виходив вогонь, взяли мене і відвели в певні темні місця, сповнені жаху і тремту.
Але раптом молодий чоловік з красивим обличчям, який йшов навпроти нас з іншими чоловіками з світлом, звернувся до тих, хто мене тягнув, і сказав з владою: "Віддайте його назад, бо за ним плаче головний провідник Севір. За сльози цього чоловіка Господь поверне живим у тілі цього мертвого".
Коли Севір почув це, він піднявся з землі з невимовленою радістю і подякував Богові, а потім навчив воскреслого про те, як треба приносити покаяння Богові, послухав його сповідь, очистив від гріхів, прийняв Божественні Тіла і Кров Христа. Після цього він жив ще сім днів, не перестаючи молитися Богові, а восьмого дня він з радістю був представлений йому.
Отже, ми знаємо, як Бог полюбив свого первосвященика Севіра, бо Він не хотів засмучувати його, але незабаром почув молитву святого і вчинив згідно з його бажанням. Звідси також виявляється, що і первосвященик Севір полюбив Господа Бога всім серцем і протягом усього свого життя служив Йому ревно.
Служучи Господу, він, закінчивши свій земний подвиг, з'явився на престол божественної слави, разом з обличчями святих, прославляючи Отця і Сина і Святого Духа, одного Бога в Трійці, якому і від нас слава вічно.
